Вступ до поліефірної тканини

Поліефірна тканина - це синтетичний текстиль, виготовлений з поліефірних волокон, широко відомий як "Діквелян". Його основним компонентом є поліетилентерефталат (ПЕТ), який переробляється з нафтохімічної сировини за допомогою технології прядіння з розплаву. Завдяки щільній і симетричній структурі молекулярних ланцюгів ця тканина демонструє сильну стійкість до зминання, чудове збереження форми та міцність проти стирання та тепла; отже, він широко використовується у виробництві таких продуктів, як верхній одяг, багаж і намети. Хоча його гідрофобна природа призводить до поганого поглинання вологи (зі швидкістю відновлення вологи лише 0,4%), цю характеристику можна покращити за допомогою різних технологій модифікації.

Поліефірні тканини охоплюють широкий спектр видів. На додаток до текстилю з чистого поліефіру існує безліч виробів, змішаних або переплетених з різними іншими текстильними волокнами; ці гібридні матеріали компенсують недоліки чистих поліестерових тканин, забезпечуючи таким чином чудові робочі характеристики. Розвиток поліефірних тканин має тенденцію до «натуралізації» синтетичних волокон-, що імітують естетику та текстуру натуральних матеріалів, таких як вовна, шовк, льон і замша-, що породжує такі продукти, як поліефірний шовк, імітація вовни, імітація льону та імітація замші. Після індустріального масового виробництва в середині-20-го століття поліестер поступово перетворився на найпоширеніше синтетичне волокно в усьому світі. Поліестер має широкий спектр застосувань, він широко використовується як у виробництві одягу, так і в промислових товарах. Розробка{10}}вогнестійкого поліестеру дозволила застосовувати його в спеціалізованих галузях, наприклад у протипожежному захисному спорядженні та салонах автомобілів. Крім того, композитні технології використовуються, щоб надати тканині певних функціональних-таких як анти-статичні та-водовідштовхувальні властивості, тоді як змішування з натуральними волокнами сприяє підвищенню загального комфорту.

Щоб вирішити проблему переробки відходів поліестеру та інших матеріалів на основі-поліефіру, галузь розробила низку технологій переробки, які в цілому поділяються на фізичні та хімічні методи. Фундаментальне обґрунтування розробки переробленого поліестеру полягає в тому, щоб замінити первинний поліестер, тим самим зменшуючи попит на нафтові ресурси та одночасно зменшуючи тиск на навколишнє середовище. Ця ініціатива призвела до появи переробленого поліестеру та рослинного-поліестеру, сировину для якого в основному отримують із цукрової тростини та кукурудзи. Біо-поліестер-вироблений із рослинної-сировини-має таку саму довговічність і технологічність, що й традиційний поліестер, але має суттєву перевагу значного зменшення викидів парникових газів. Ці екологічні -процеси виробництва сприяють розширенню присутності поліестеру на ринку спеціалізованого текстилю.